Author: NEknya Ginya
Starobylý kamenný kostol svätého Michala na predmestí Žiliny bol do posledného miesta zaplnený už pol hodiny pred začiatkom obradu. Vzduchom sa niesla vôňa bielych ľalií, ktoré zdobili oltár,
כנסיית סן מיכאל העתיקה ביפו הייתה מלאה אדם עוד חצי שעה לפני תחילת הטקס. קירות האבן הבהירים, חלונות הוויטראז’ הגבוהים וספסלי העץ שעברו דורות של משפחות שיצרו כאן
Pyhän Mikaelin vanha kivikirkko Porvoossa oli ääriään myöten täynnä jo puoli tuntia ennen vihkimisen alkua. Harmaat kiviseinät, korkeat värikkäät lasi-ikkunat ja sukupolvien rukouksista kuluneet puupenkit loivat juhlallisen tunnelman.
Стара дерев’яна церква Святого Миколая на околиці Чернівців ледве вміщувала всіх охочих. Люди стояли у проходах, перешіптувалися й розглядали розкішні букети білих лілій, що прикрашали вівтар. Усе виглядало
— Марку… скажи хоч щось. Будь ласка… хоча б одне слово, — цей благальний шепіт зірвався з губ Катерини Коваль до того, як страх встиг її зупинити. У
Старовинний костел Святого Миколая в самому серці Києва тонув у величній, майже містичній тиші. Лише величні звуки органа, що відлунювали від високого склепіння, порушували цей спокій, розливаючись величезною
I de kølige, sterile korridorer på den private klinik “Medica” i København herskede der en dyb stilhed. Professor Thomas Poulsen, en verdenskendt hjertekirurg med ufejlbarlige hænder, gik målrettet
V chladných, sterilných chodbách súkromnej kliniky “Medica” v Bratislave vládol hrobový pokoj. Profesor Peter Moravčík, svetoznámy kardiochirurg s neomylnými rukami, kráčal rázne smerom k prednáškovej sále. Bol to
במסדרונות הסטריליים של המרכז הרפואי הפרטי המפואר בתל אביב, שרר שקט מתוח. פרופסור דניאל לוי, מנתח לב בעל שם עולמי, צעד בביטחון מופרז לכיוון חדר הישיבות. הוא היה
Helsinkiläisen yksityisklinikka “Auran” käytävillä vallitsi hiljaisuus, jota rikkoi vain laitteiden vaimea hurina. Tohtori Henrik Virtanen, maan arvostetuin neurokirurgi, käveli ylimielisin askelin kohti kokoushuonetta. Hän oli mies, jota pidettiin