Україна Офіційно

Улітку з аеропорту «Львів» пахне сирниками з родзинками. Їх продають у кіоску на першому поверсі, і я колись купувала їх із чоловіком. А тепер стояла біля гучномовця і

Дощ періщив по даху позашляховика так, ніби хтось кидав жменями гравій. Остап сидів на задньому сидінні й дивився, як за вікном розпливаються вогні Чернівців. Шофер мовчав. У попільничці

Увечері, коли мали згадувати Ореста, в домі пахло варениками з картоплею та шкварками. Ліда поралась на кухні, Марко сидів у кріслі-гойдалці — тому самому, яке Орест купив ще

До мого кабінету вони зайшли втрьох. Я відклала історію хвороби — тоненьку теку з кількома папірцями — і мимоволі затримала погляд на жінці. Олена, сорок сім років. Худорлява,

У той вечір я саме заступила на зміну — працюю офіціанткою в кафе на площі Ринок, що у Львові. За вікном сипав мокрий грудневий сніг, бруківка блищала, а

Тієї ночі, коли вітчим викинув Марту за двері, над Верховиною періщив дощ. Він не дав їй навіть узяти куртку — просто поставив на мокрий ґанок старий мамин рюкзак,

Переддень весілля я провела на старій бабусиній кухні, де пахло сушеними яблуками й перестояною кавою. Ми сиділи під лампою з оранжевим абажуром, і на столі між нами лежала

Я спеціально приїхав на мис того ранку — синоптики пообіцяли вітер до вісімнадцяти метрів за секунду, а це якраз те, що треба для кадрів: хвиля б’є в скелю,

Я працюю медсестрою в дитячому алергологічному відділенні обласної лікарні у Львові. За дванадцять років роботи я бачила всяке: істерики, сльози, раптові одужання. Але той випадок у вересні минулого

Пан Сергій Петрович — літній чоловік, що мешкав через дві вулиці — найняв мене упорядкувати двір його доньки. Сказав, що Оксана поїхала у відрядження, малого Микитку з собою